27.33 грн.
30.77 грн.
5°С

Тема тижня

Лубни «епохи Грицаєнка»

А як по-іншому назвати період перебування на керівних посадах міста Олександра Грицаєнко?

З 1985 по 1986 – старший інспектор інспекції «Держнагляду» Лубенського райвиконкому. З 1999 по 2005 рр. – голова Лубенської районної державної адміністрації.

У 2010 році вперше обраний міським головою Лубен. У 2015-му – вдруге.

Швиденько підраховуємо.

Це щонайменше “чверть століття в шкіряних кріслах».

Для невеликого міста – дійсно епоха.

Епоха, що судячи за все  – завершується.

Спочатку ми хотіли «розібрати по кісточкам» період правління містом діючого голови.

А потім, просто вийшли на вулиці і на власні очі побачили конкретні результати роботи. Як казав один сумнозвісний вітчизняний політик «побачили руками, очами помацали». 

Отже, поїхали.

Такої кількості кинутих напризволяще адмінбудівель, недобудов та просто занедбаних і напівзруйнованих споруд складно розшукати у будь якому іншому місті обласного підпорядкування.

Занедбані і нікому непотрібні колишні бізнесові будівлі.

Наочне свідчення того, що робити малий бізнес в Лубнах – недоцільно. І причина тут зовсім не в класичному  тиску на підприємців з боку держструктур. Все набагато простіше. Місто не є комфортним для проживання. Люди виїжджають.

Ходити в ресторани та в нічні клуби просто нема кому. Нема за що.

Усього 10 хвилин пішки від мерії і ви вже в середині 90-х.

На власні очі спостерігаете результати 25-тирічної епохи Грицаєнко-енд-Компані.

І нікому вже давно не цікаво – що там з власниками будівель. Які судові тяжби тривають з цього приводу. Які чергові «відмазки» лунають з боку умовної  вулиці Ярослава Мудрого, 33. Факт є фактом.

Все це, лише підтвердження старого як світ висловлювання. «Хто хоче, той робить. Хто не хоче робити – вигадує виправдання». Мандруємо далі.

Кінотеатр «Київська Русь».

Мало хто в місті може пригадати скільки років тут крутять чергову частину бестселеру  «Йолки».  Крутять і крутять. Крутять і крутять.

Тепер, що стосується пам’ятників.

Місцева влада полюбляє робити світлини на фоні монументів, ветеранів, обов’язково з квіточками в руках і з показово-сумним виглядом обличчя.

І все це біля  вічного вогню. Який  вже багато років не є таким.

Пофарбований золотистою фарбою Чапаєв лише додає абсурдності до загальної картинки.

Місцеві гострослови жартують, що Василь Іванович все наполегливіше і наполегливіше вказує  на конкретний напрямок куди слід рухатися «батькам міста».

І над усім цим, майоріє  велетенський Герб Радянського Союзу.

Який дивом зберігся в кинутому багато років тому  “Будинку Культури”. Будинку, що час від часу міськрада і міськвиконком разом з облдержадміністрацією привселюдно обіцяють відремонтувати.

Коли наша невеличка екскурсія «Лубнами епохи Грицаєнко» вже наближалася свого фіналу, почався літній дощ.

І от тут, з ризиком для життя і ледь не зламавши ноги, ми зробили «чергове відкриття».

Виявляється, нещодавно, з чиєї то легкої подачі, більшість «пішохідних зебр» було пофарбовано якоюсь диво-фарбою. Що при мінімальному потраплянні на неї вологи перетворює білі смуги на справжню ковзанку. Аби не зламати ноги перехожим доводиться стрибати виключно по непофарбованим проміжкам.

А може це так і задумано. Аби Лубенці і гості міста ще довго згадували епоху “Г…а &Compani”. Як знати… Як знати…

Плітки Ua